Логопедична АБВГДейка
Логопедичний сайт для вчителів-логопедів та батьків
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Що Вас цікавить?
Cтатті [10]
СДГУ [1]
Порушення читання та письма [1]
Заїкання [3]
Вхід на сайт

Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 80
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Головна » Статті » Порушення читання та письма

    РАННЯ ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ

    РАННЯ ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ

    Форму усного мовлення, що сприймається зором, прийнято називати писемним мовленням, її утворення відбувається шляхом перебудови часової послідовності звуків у просторовий ряд графем. Усне мовлення здійснюється переважно за рахунок діяльності мовнорухового та мовнослухового аналізаторів, писемне мовлення є зорово-слухомоторним утворенням. Отже, останнє має складнішу психофізіологічну організацію. Якщо ж з певних причин стається порушення взаємодії відповідних аналізаторних систем, то механізм виникнення помилок писемного мовлення також є складним і потребує докладного вивчення. Кількість випадків порушень писемного мовлення (читання та писання) у молодших школярів набуває дедалі більшого поширення і потребує створення спеціальних методик ранньої діагностики відхилень.

    Дана методика складається з системи завдань для дітей шостого року життя, розроблених з позицій психолінгвістичного підходу.

    І. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФОНЕМАТИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ТА УЯВЛЕНЬ

    Причиною помилок, які виникають у процесі писемного мовлення, може бути недостатнє вміння визначати ті корелюючі фонеми, що розрізняються за певними ознаками та відповідають сприйнятим звукам.

    Щоб визначити стан розвитку такого вміння, можна використати методики, запропоновані Є.Соботович та О.Гопіченко. На думку авторів варто розпочати дослідження із найпростішого завдання, спрямованого на те, щоб розрізнити слова-квазіомоніми (тобто слова, які різняться одним звуком, як-от: коза—коса, гірка—гілка, лис—ліс, мишка —миска тощо). Заздалегідь необхідно з'ясувати, чи всі об'єкти, які зображено на малюнках, знайомі дітям, і лише після цього запропонувати їм відповісти на запитання: «Де візки?», «А де віжки?» і показати відповідний об’єкт.

    Якщо дитина володіє навичкою виділяти звук зі слова, на наступному етапі обстеження можна використати завдання, яке потребує вміння виділяти окремі звуки у словах на основі слухового сприйняття. Сутність завдання полягає в тому, що дитина має сплеском долонь виділити ті з кількох слів, які вимовляє логопед, де є заданий звук. Наприклад, слід виділити слова, до складу яких входить звук [С], із такої групи: стілець, праска, ножиці, замок, шахи, ананас, фонтан тощо. Щоб одержати найоб’єктивніший результат, слід добирати слова, де певний звук наявний у різних позиціях - на початку, в середині та в кінці слова. Поряд зі словами, які містять корелюючі звуки, можна використати й ті, до складу яких ці звуки не входять. Для ознайомлення з рівнем уміння визначати корелюючі звуки на основі фонематичних (звукових) уявлень (оскільки саме їх актуалізація є вирішальною в окремих випадках), можна запропонувати такі вправи. Дитині дають два великі малюнки, назви предметів на яких містять подібні (за певними ознаками) звуки. Наприклад: [Ж] і [Ш], на малюнках зображені «жолудь» і «шахи». Дитина має назвати, що зображено на обох малюнках, і визначити звук на початку кожного слова. Далі пропонують набір малюнків, назви предметів на яких містять певні звуки (можна використати унаочнення з попереднього завдання). Дитина має розкласти менші зображення під двома великими, відповідно до звука, що входить у назву предмета. (Наприклад, під малюнком «шахи» - шарф, вишні, душ тощо; під малюнком «жолудь» — жук, їжак, вуж тощо). У це завдання можна ввести і слова, які не містять виділених звуків.

    Для дітей, котрі мають дефекти звуковимови, доцільно добирати слова, зі звуками, які вони неправильно вимовляють у всіх трьох завданнях, спрямованих на розпізнавання змішуваних фонем.

    Виконання цих завдань рекомендується супроводжувати фіксуванням відповідей дитини. Це дасть вчителю-логопеду змогу правильно проаналізувати отримані результати: визначити, в яких позиціях (на початку, в середині чи в кінці слова) і в якому звуковому оточенні визначення звуків утруднене або помилкове.

    II. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ НАВИЧОК ЗВУКОВОГО АНАЛІЗУ СЛІВ

    Щоб безпомилково визначити звуковий склад слова, дитина має володіти розумовою дією виділення окремих звуків, співвідносячи їх з узагальненими звукотипами - фонемами, а також уміти визначати їх послідовність і кількість.

    Методи дослідження таких функцій розроблені В.Орфінською, Р.Лалєвою, Є. Соботович та О. Гопіченко.

    Для виявлення рівня сформованості цих навичок можна запропонувати дитині зробити звуковий аналіз слова, сприймаючи його на слух. Вчитель-логопед сам називає слово, а дитина має визначити звуковий склад (назвати звуки), послідовність звуків, кількість звуків і складів, здійснити аналіз кожного складу. Доцільно добирати слова з різною кількістю звуків (від двох до п’яти) і різноманітною складовою структурою. Пропонувати матеріал слід, враховуючи зростання складності (наприклад, перше - сом, друге - риба, третє - вишні тощо). Така послідовність допомагає чітко визначити момент виникнення труднощів.

    Проте, звуковий аналіз слів може здійснюватися не лише з орієнтацією на слухове сприйняття усного мовлення, а й згідно з фонематичними уявленнями, без опори на зовнішні ознаки - у процесі творчого письма. Таким чином, виникає необхідність дослідити спроможність здійснювати звуковий аналіз на основі фонематичних уявлень. З цією метою можна запропонувати дитині малюнок, але не називати об’єкт, який зображено. Дитина має виконати це завдання в тій самій послідовності, що й попереднє, але не промовляючи назву зображеного. Таким чином, вона спирається виключно на власні уявлення.

    Для здійснення детального аналізу одержаних результатів необхідно фіксувати відповіді, звертати увагу на кількість часу, який витрачається на підготовку відповіді, особливості виконання завдань на різних етапах (наприклад, які допоміжні засоби використовує дитина: рахує за допомогою пальців, промовляє, повертається до початку слова у процесі аналізу кожного наступного звука тощо).

    Це завдання дає змогу виявити різні типи помилок (пропуски, повторення, привнесення, переставляння тощо), які в майбутньому можуть проявитися під час читання та написання.

    ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФУНКЦІЇ СЛУХОВОГО КОНТРОЛЮ

    Навчаючи правильно читати та писати, на перших етапах особливе значення потрібно приділяти слуховому контролю. Це допомагає виявити неузгодження, адекватно оцінювати результати, приймати рішення щодо необхідних корекційних заходів. За умови порушення слухового контролю спостерігається значна кількість помилок. Щоб запобігти цьому, можна використовувати такі завдання.

    Насамперед, пропонують завдання, спрямоване на розпізнавання власного дефектного вимовляння під час мовлення. Для цього дитині можна показати сюжетний малюнок (епізод із знайомої казки, наприклад, «Вовк та козенята»), за змістом якого провести бесіду. У разі виявлення вад необхідно з’ясувати (уникаючи настирливих запитань), чи помічає сама дитина, що неправильно вимовляє слова.

    На наступному етапі рекомендується виявити рівень розвитку уміння розпізнавати неправильну вимову в мовленні інших, що відрізняється від власного. З цією метою дитині можна запропонувати прослуховувати слова, які вимовляють інші діти (використовуючи магнітофонний запис) вчитель-логопед, який імітує дефект вимови (він має прикрити рот екраном). Матеріалом можуть слугувати знайомі слова, які різняться за звуко-складовою структурою. Першими доцільно пропонувати найлегші для сприйняття слова - з найменшою кількістю звуків, а потім поступово ускладнювати матеріал. Імітація відхилень у відтворенні звукового і складового змісту слова може бути найрізноманітнішою за характером (заміни, спотворення, пропуски, переставляння, повторення, додавання тощо).

    Визначення здатності розпізнавати дефектну вимову звуків інших людей грунтується на розпізнаванні власних вад вимови.

    На останньому етапі дослідження слухового контролю можна використати розпізнавання дитиною власної дефектної вимови, заздалегідь записаної на магнітофонну плівку. Це може бути розповідь за серією сюжетних малюнків або  один, спеціально дібраний вірш. Вчитель-логопед може подавати матеріал частинами, які містять слово або кілька слів (речення), залежно від того, як часто виявляються помилки, використовуючи запитання, аби спрямувати увагу дошкільняти на вади вимови: «Як ти вважаєш, чи слово «цибуля» правильно вимовлене?» Запитання можуть стосуватися і тих слів, які вимовляються безпомилково. Необхідно відзначати кількість помилок, виявлених дитиною самостійно, без допоміжного запитання.

    IV. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ОПЕРАЦІЇ СЛУХОВОЇ УВАГИ

    Молодші школярі, опиняючись у складній ситуації (під час процесу писання), стикаються з необхідністю одночасно виконувати значну кількість різних дій. Це потребує високого рівня розвитку таких здібностей, як концентрація, розподіл, утримування та перенесення уваги. Отже, починаючи навчати малят писемного мовлення, потрібно заздалегідь подбати про формування їхньої слухової уваги.

    Для визначення рівня розвитку слухової уваги можна запропонувати окремі види завдань за О. Гопіченко та Ю. Гільбух.

    Наприклад, завдання на виділення звука з групи інших (за умови збереження їх сприйняття).

    Виділення сплеском долонь голосного звука Е (на момент його звучання) з ряду звуків, які називає логопед, — Т, А, Є, І, П. Е, О або виділення приголосного звука Ш з ряду звуків - С, Щ, Ф, Ж, Ч, Ш, X.

    У той же, спосіб можна виділити слово з ряду названих. Запропоновані слова можуть бути віднесені до кількох груп: поєднані однією темою; що складаються з різної кількості складів (наприклад, з одного складу); асемантичні («безглузді») слова. З фонематичної точки зору доцільно пропонувати прості та складні слова.

    Наприклад, дитині пропонують виділити

    слово «кущ» з групи таких слів: квітка, трава, дерево, ягода, гриб, кущ, мох;

    слово «дуб» - кінь, дах, лев, торт, душ, дуб, слон;

    асемантичне слово «ліхрашка» - кробус, одемокон, гомінь, фтіпро, хобійка, ліхрашка, вабокарнець.

    Далі із тексту оповідання необхідно виділити слово «рушничок».

    Текст може бути такий:

    «Бабуся Надія дала Наталочці котушку з нитками і каже:

    Це не проста котушка, а чарівна...

    -    Що ж у ній чарівного?—запитала Наталочка.

    У цій котушці прихована одна буква. Яка саме - дізнаєшся, як тільки вишиєш рушничок...

    Довго вишивала Наталочка. Нарешті нитка скінчилася - і дівчинка радісно вигукнула:

    -     Тепер я знаю, що ховалося під нитками: буква «Н»!».

    Спершу потрібно прочитати оповідання, щоб ознайомити дітей зі змістом. Після цього в короткій бесіді з’ясувати, як розуміє дитина головну думку. Вдруге текст читається з виконанням завдання.

    Складність завдання полягає в необхідності утримувати в пам’яті інформацію упродовж тривалого часу.

    Виділення «випадкового» речення з тексту можна запропонувати дитині на завершальному етапі обстеження слухової уваги. Для цього слід вибрати доступний текст і ввести до нього речення, що не стосується змісту оповідання.

    Дитина має прослухати текст і визначити помилку, якої припустився дорослий.

    Наприклад:

    «Знають маленькі, хлопчики й дівчатка, що вони обов’язково повинні стати вихованими і досвідченими людьми. А дід з бабою плачуть-плачуть. Тому діти навчаються у дитячому садочку та у школі».

    Для успішного виконання завдання необхідний однаковий рівень здатності утримувати увагу протягом усього часу сприйняття тексту (дитині не пояснюють, на який саме матеріал вона має звернути увагу). Оскільки відсутня чітка вказівка, завдання ускладнюється, збільшується ймовірність «зісковзування» і виникнення помилок.

    V.  ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ОПЕРАЦІЇ СЛУХОВОЇ ПАМ'ЯТІ

    Необхідність запам'ятовування певної звукової послідовності слова, яке ми хочемо записати, зумовлена важливою роллю механізму запам’ятовування. Початківцю важко записати навіть щойно почуте слово, особливо, якщо воно складається з багатьох звуків, а за ним слідують інші слова, які необхідно оперативно фіксувати у письмі. Якщо молодший школяр не здатний утримувати в пам'яті запропонований для записування матеріал, то це неминуче призведе до помилок, що є наслідком забування. Вони мають найрізноманітніший характер (найчастіше це пропуски, переставляння тощо). Моделювати ситуації запам'ятовування можна в умовах дошкільного закладу.

    Щоб створити таку ситуацію, можна запропонувати завдання, спрямовані на запам'ятовування і подальше відтворення матеріалу.

    Насамперед доцільно використати ряди звуків з різною їх кількістю. Дитині пропонується прослухати один ряд звуків, повторити їх. а потім — наступний ряд.

    Можна, наприклад, використати такі звукові ряди:

    1) ЦУН 2) АЖМК 3) СЛЧЮВ 4) ОРДГЯШ 5) ПХИЗФТС

    Потім пропонують ряди слів:

    1) сир, гілка, лисиця; 2) заєць, ноги, вовк, ліхтар; 3) діти, голова, їжак, качка, машина; 4) стіл, коробка, людина, світ, ракета, вуж; 5) рак, ставок, шоколадка, горобець, пацюк, кінь, хмара.

    Якщо дитина вже знає літери, то можна запропонувати їй запам'ятати ряд, а потім відтворити його, використовуючи літери з каси. З цією метою пропонується такий звуковий матеріал звуковий матеріал: 1) БАЛ 2) УЖМК 3) ЧНСЮВ 4) РОД-ЗШЯ 5) КПИЕТФЕ

    А потім словесний:

    1) кінь, хмара, горобець; 2) гілка, лисиця, ноги, вовк; 3) заєць, ліхтар, голова, їжак, діти; 4) світ, людина, вуж, ракета, качка, машина; 5) півень, рак, хмара, шоколадка, пацюк, ставок, сир.

    Можна запропонувати запам'ятати вірш.

    Кількість вербальних одиниць у групах має відповідати «закону Міллера», за яким оптимальний обсяг короткочасної пам'яті визначається у межах семи елементів, хоча трапляються випадки й більшої її спроможності.

    Кожний ряд необхідно промовляти стільки разів, скільки необхідно дитині для остаточного запам'ятовування. Це дає змогу чітко виявити вади у мовленні дитини. Всі відповіді мають зафіксуватися, а потім аналізуватися.

    Якщо виявиться недостатній розвиток зазначених функцій та операцій, слід дослідити стан інтелекту за традиційними методиками.

    Недостатність фонематичних процесів свідчить про своєрідність функціонування слухового та мовнорухового аналізаторів і їх взаємодії, наслідком чого є виникнення різних типів помилок у процесі писемного мовлення. Для організації корекційної роботи, насамперед необхідно вивчити механізм виникнення помилок. Саме це має на меті дослідження операцій та функцій, які забезпечують процес читання та писання.

     

    Категорія: Порушення читання та письма | Додав: oks5543 (29.07.2016) | Автор: Оксана Мацюк
    Переглядів: 681 | Теги: Дислексія, Дисграфія | Рейтинг: 5.0/2
    Всього коментарів: 0
    avatar
    Усі матеріали сайту надані їх авторами для публікації або завантажені з відкритих джерел мережі Інтернет 
    і опубліковані виключно для ознайомлення та власного користування.
    Копіювання та цитування матеріалів сайту дозволяється та вітається 
    за умови надання активного посилання на сайт abcd-logoped.at.ua
    Логопедичний сайт для логопедів та батьків
    Никнейм Логопедична АБВГДейка зарегистрирован!