ЗАВАНТАЖИТИ
ФОРМУВАННЯ ФОНЕМАТИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ У ДІТЕЙ ІЗ ЗНМ
У дітей із ЗНМ, поряд з порушенням всіх компонентів мовлення, зазвичай, виявляється несформованим і фонематичне сприйняття. Його розвиток, на думку багатьох дослідників (Р. А. Каше, Н. Е. Левіна, Р. А. Нікашина, Т. Б. Філічова та ін), є одним з важливих завдань корекційного впливу. Як показує досвід, розвиваючи фонематичне сприйняття у дошкільнят, ми здійснюємо позитивний вплив на становлення всієї фонетичної бази мовлення дитини, що в свою чергу сприяє формуванню правильної складової структури слова. Стійкий навик правильної звуковимови у дошкільників можна виробити тільки при добре сформованому фонематичному сприйнятті. А вдосконалення можливості диференціювати звуки мовлення сприяє не лише більш швидкому формуванню звуковимовної бази, але в значній мірі впливає і на засвоєння дітьми лексичної та граматичної сторін мови, позитивно впливає на засвоєння навиків читання та письма, тобто в, кінцевому результаті, забезпечує подолання недорозвитку мовлення в цілому.
Мовлення дітей із ЗНМ характеризується спотворенням слів складної складової структури, відсутністю багатьох узагальнюючих понять, прикметників, дієслів з різними префіксами, прийменників, стійкими аграматизмами і використанням примітивних фраз.
Збереженість фізичного слуху у цих дітей не викликає сумнівів, несформованість їх акустичної уваги виражається у тому, що вони не можуть розрізняти звуки за висотою, силою і тембром, виділяти заданий звук із звукового ряду, повторити простий складовий ряд, не вловлюють різницю між голосними [О] та [У], [І] та [И], дзвінкими і глухими, м’якими і твердими приголосними звуками т. д.
Варто вже з перших днів корекційного навчання приступати до планомірної роботи з розвитку фонематичного сприйняття, за умови, що починається вона на матеріалі немовних звуків і поступово охоплює усі звуки мовлення, які дитина вимовляє правильно.
Розрізнення фонем ведеться, зазвичай, у двох напрямках: диференціація їх на слух і у вимові, причому перше передує другому.
У спеціальній літературі диференціації звуків у вимові відведено достатньо місця. Хоча є окремі методичні вказівки в роботах Н.Н. Трауготт, В.К. Орфинської, Р.А. Каше, Р.В. Жаренкової, Т.П. Горюнової, Т.В. Костіної, але питання диференціація звуків мовлення на слух, особливо на ранніх етапах роботи з дітьми, що мають загальне недорозвинення мовлення, висвітлене недостатньо. Однак цей початковий, так званий «пусковий» період, є дуже важливим.
До Вашої уваги зміст деяких ігор, модифікованих стосовно дітей із ЗНМ ІІ рівня (4-5річного віку).
Розглянемо основні напрямки роботи з формування фонематичного сприйняття [1, с. 15].
Розрізнення і впізнавання немовних звуків
Робота у даному напрямку припускає формування у дошкільників вміння диференціювати та впізнавати немовні звуки, за допомогою підбору спеціальних вправ і ігор.
Їх ціль – вдосконалення загальної і слухової уваги, здатності диференціювати немовні звуки за висотою, силою і тембром.
Сформовані в процесі даної роботи навики слухової уваги і пам’яті сприяють в подальшому розвитку у дітей вміння розрізняти і диференціювати мовні звуки.
На перших заняттях проводяться ігри, які розвивають можливість визначати напрям звуку. Для цього використовуються барабан, бубон, оплески дітей, музичні інструменти і т. д. У наступних іграх виробляються немовні диференціювання, поступово вони стають все більш тонкими. Кількість предметів, що звучать, збільшується від 2 до 5.
«Дзвіночок» Непомітно для ведучого логопед дає дзвіночок комусь з дітей. Ведучий відгадує і показує, за спиною якої дитини дзвенів дзвоник.
«Що дзвенить?» Вчитель-логопед пропонує дитині запам'ятати звучання при ударі палички об склянку, дзвін ключів, шурхіт паперу. Потім ховає ці предмети за ширму, а дитина відгадуює, що звучить.
«Що звучить?» Перед дитиною розкладені в ряд декілька дитячих музичних інструментів: барабан, дзвіночок, сопілочка. Логопед демонструє, як звучать ці іграшки, а потім пропонує дитині погратися з ними і звернути увагу як звучить кожна з них. Потім іграшки закриваються ширмою, а малюку пропонується визначити, що звучало. Якщо мовленнєві можливості дитини не дозволяють назвати іграшку, вона показує її на картинці. Кількість іграшок збільшується з трьох до п'яти.
«Що гримить?» Дана гра проводиться аналогічно до попередньої, лише у ній використовуються різні предмети, іграшки, сипучі матеріали.
«Тупни-плесни» Дитині пропонується тупнути ніжкою, якщо вона почує звук бубна, і плескати в долоні, якщо почує звук барабана.
«Плесни як я» При проведенні цієї вправи можуть бути використані різні джерела звуку. Це може бути відплескування, відстукування або звучання музичних інструментів (бубон, ложки, барабан, брязкальце).
Варіанти гри:
– відплескування (відстукування) ритму за наслідуванням за дорослим на слух або з зоровою опорою на схему;
– відплескування на слух ритмічного малюнка без опори схему.
– за схемою самостійно відплескувати ритмічний малюнок.
Коли діти навчаться відтворювати нескладний ритм шляхом відплескування, відстукування і т. д., а також познайомляться з поняттям «склад», можна проводити гру:
«Телеграф» Дітям пояснюється, як відплескувати дво - і трискладові слова, посилюючи при цьому наголошений склад. За завданням логопеда, вони по черзі відплескують ритм складової структури запропонованого слова. Наприклад: Боти, ноГА, баНАни, Ягоди і т. д.
«Два зайця» Перед дітьми два іграшкових зайця. Один — великий, інший — маленький. За ширмою логопед вдаряє по барабану то голосно, то тихо. Діти, орієнтуючись на силу звуку, визначають, який з зайців «грає на барабані».
Розрізнення дефектної і правильної вимови
Робота у цьому напрямку припускає виховання у дітей навиків слухового контролю , так як вміння розрізняти спотворену і правильну вимову фонем сприяє розвитку фонематичного слуху и покращує якість звуковимови.
«Незадоволений Дмитрик» Вчитель-логопед просить дітей уважно послухати ряд слів або окремо взяту фразу. Якщо діти почують неправильну вимову будь-якого звуку, вони повинні підняти картку із зображенням незадоволеного Дмитрика.
«Допоможи малюку» Дорослий говорить дітям, що маленька дитинка ще не знає, як треба правильно вимовляти слово, потім спеціально спотворює вимову звуків у слові або фразі. Дітям пропонується виправити помилки, які допустив малюк.
«Вчитель» Дитині пропонують розглянути картки із зображенням різних предметів, потім просять її побути у ролі вчителя. Для цього дорослий просить її уважно послухати, якщо картинка називається неправильно — дитина виправляє педагога, або подає умовний знак, наприклад, дзвонить у дзвіночок.
Вимовлені слова: Сянки, шанки, санки, ванки, танки;
Банку, панку, б'янка, танка, баянка.
Впізнавання і розрізнення схожих по звуковому складу слів
В логопедичної роботи вправи та ігри, спрямовані на диференціацію слів поступово ускладнюються. Спочатку дітям пропонуються слова, які відрізняються лише декількома звуками, а потім переходять до слів, які відрізняються одним звуком.
«Знайди пару» На столі перед дитиною лежать картинки з різними і близькими за звучанням словами. Дитина повинна знайти для кожної картинки пару з подібним за звучанням словом.
«Схожі слова» Вчитель-логопед вимовляє слово і пропонує дітям подумати і назвати слова, які будуть близькими за звучанням до даного слова (коза - коса, гілка - білка, мишка- миска, слива - злива).
«Хованки» Дорослий пояснює дитині, що одне слово заховалося, а що б його знайти, треба уважно послухати ряд слів і відгадати, яке з них відрізняється від інших: каченя, кошеня, каченя, каченя; мишка, мишка, мишка, миска.
Розрізнення складів близьких за звуковим складом
Для того, щоб навчити дітей диференціювати склади, які розрізняються одним або кількома звуками, їм пропонують повторювати склади з різними голосними і приголосними, з фонетично далекими і близькими звуками. Склади, що використовуються у вправах, можуть бути закриті і відкриті. зі збігом і без збігу приголосних звуків.
«Папуга» Відтворення складів з однаковими приголосними і різними голосними: да-ди-до; му-ме-ми і т. д.
Відтворення складів з однаковим голосним і різними приголосними: та-ха-ка; ни-ми-ви.
Якщо у дитини виникають труднощі при диференціації звуків у категорії дзвінкість-глухість, можна запропонувати їй прикласти руку до горла і звернути увагу, що при вимові дзвінких звуків горлечко дзвенить — є голос, при вимові глухих звуків горлечко — мовчить — немає голосу. Потім пограти в гру:
«Дзвінкий — глухий» При вимові слова з дзвінким приголосним — дзвонити у дзвоник, з глухим приголосним — прикладати пальчик до рота.
Відтворення складів, які відрізняються за твердістю-м'якістю: па-го; пя-мю…
Промовляючи дані склади можна пограти в гру:
«Твердий — м'який» Спочатку логопед просить дитину підняти вгору м'яку іграшку, потім — тверду. Далі дитині пояснюється, що звуки теж бувають м'які і тверді. Після цього вчитель-логопед вимовляє склади і просить дитину підняти м'яку іграшку, якщо він почує склад з м'яким звуком і тверду іграшку, якщо почує склад з твердим звуком.
Відтворення складів, в яких кількість приголосних звуків при збігу збільшується: ка-тка та-фта.
Відтворення складів з різними голосними звуками та збігом однакових приголосних: нки-нка-нко-пку; хту-хти-хте-хта.
При повторенні серій складів можуть, так само проводиться ігри:
«Відлуння» Діти сидять у колі. Педагог говорить на вушко одному з дітей один склад або серію складів, далі вони пошепки передають один одному цей склад, а останній, вимовляє його вголос. По ходу гри вчитель-логопед змінює склади, а якщо це серія складів, то їх послідовність.
«Передай іншому» Діти по черзі повторюють за логопедом складові ряди, кидаючи або передаючи один одному м’яч.
«Знайди зайвий склад» Дорослий пропонує дітям уважно послухати складовий ряд і знайти склад, який відрізняється від інших складів, він і буде зайвим: фа-фа-фо; нка-нпа-нка.
«Зіпсований телефон» Логопед підкликає ведучого і каже тихо, тільки йому певний склад (наприклад, ПА). Після того, як дитина голосно вимовляє цей склад, логопед або повторює його услід за дитиною, або каже опозиційний. Наприклад, дитина—ПА, логопед - БА; дитина — ПА, логопед — ПА і т. д. Після кожної промовленої ведучим і логопедом пари складів діти встановлюють їх тотожність або різницю звучання.
Розрізнення акустично близьких звуків
Перед тим як приступити до диференціації звуків, необхідно уточнити їх артикуляцію і слуховий образ. Для диференціації використовуються приголосні і голосні звуки, починаючи з акустично далеких і поступово переходячи до акустично близьких. Звуки розрізняють і порівнюють спочатку ізольовано потім в складах и словах. До кожного звуку підбираються певні зорові образи [3, с. 7], тому дані вправи окрім роботи над диференціацією звуків включають в себе розвиток слухової і зорової пам'яті.
«Хто подав голос?» На столі перед дітьми стоять іграшки, кожній з яких логопед присвоює умовне звучання (наприклад: бджілка — гуде ж-ж-ж, змія — сичить с-с-с, тигр гарчить — р-р-р).Потім логопед вимовляє один з умовних звуків і пропонує дітям відгадати, хто подав голос?
«Будь уважним» Дітям пропонується прослухати звуковий ряд і повторювати за логопедом лише заданий звук. Потім завдання ускладнюють, і потрібно повторювати склади, а далі слова з певним звуком. Варіантами даної гри можуть бути завдання з використанням різних іграшок, наприклад, якщо почуєш звук [т], — натисни на дзвіночок або почуєш звук [р], — покажи собачку, або лови м'ячик тільки коли будеш чути звук [л], якщо я буду вимовляти інші звуки кидай мені м'яч назад.
«Підбери картинки» Вчитель-логопед пропонує дітям підібрати картинки на задані звуки.
Тверді — м'які. Картинки, в назві яких чується твердий звук, постав біля цеглинки, а ті, в яких почуєш м'який звук — біля вати.
Дзвінкі — глухі. Гра проводиться з використанням фонетичних символів. Дітям попередньо пояснюється значення символів. Дзвінкий звук — дзвіночок, глухий звук — дзвіночок перекреслений. Потім діти розставляють картинки біля символів.
Шиплячі — свистячі. Гра проводиться з використанням фонетичних символів приголосних звуків, аналогічно до гри з дзвінкими і глухими звуками.
«Магазин» На столі лежать перевернуті картки із зображенням фонетичних символів приголосних звуків, поруч стоять іграшки. Діти по черзі підходять до столу, вибирають картку, перевертають її, називають звук, який позначає цей символ, потім вибирають собі іграшку, назва якої починається на обраний ними звук.
Запропоновані ігри та вправи можуть використовуватися як на індивідуальних, так і на підгрупових заняттях. Як показує практика, використання в логопедичній роботі різноманітних заданий сприяє створенню позитивного мотиваційного настрою у дітей і допомагає підтримувати інтерес до занять протягом всього періоду навчання.
Таким чином, подібні ігри та вправи дозволяють розвинути у дітей увагу до мовлення оточуючих, контроль за власною вимовою, сприяють виробленню тонких акустичних диференціювань, вдосконалюють вироблення тонких акустичних диференціювань, вдосконалюють їх фонематичні уявлення і готують дошкільників до навчання грамоти.
Література:
-
Голубева Г. Г. Коррекция нарушений фонетической стороны речи у дошкольников. — СПб.:РГПУ им. Герцена. Союз, 2000.
-
Кравцова М. К. Формирование фонематического восприятия у детей с общим недоразвитием речи // Молодой ученый. — 2016. — №7. — С. 658-661.
-
Ткаченко Т. А. Фонематическое восприятие. Формирование и развитие. Логопедическая тетрадь. — М.: Книголюб, 2008.
-
Ткаченко Т. А. Подготовка дошкольников к чтению и письму: фонетическая символика: пособие для логопеда. — М.: ВЛАДОС, 2013.
| 
