Профілактика зорових розладів на логопедичних заняттях

Окрім виконання корекційних логопедичних завдань, вчитель-логопед на своїх заняттях вирішує і ряд інших проблем: розвиток уваги, пам'яті, логічного мислення, дрібної моторики і т. д.

Використовуючи нескладні спеціальні прийоми, не слід забувати і про профілактику зорових розладів у дітей. Адже близько 90% всієї одержуваної нами інформації надходить через зоровий аналізатор.

При організації педагогічного процесу вчителю-логопеду потрібно ознайомитися з особливостями будови кришталика, внутрішньої оболонки ока (сітківки) і окорухових м'язів. Людина бачить добре тільки в тому випадку, якщо промені від предмета перетинаються в головному фокусі, розташованому на сітківці. Таке око має нормальний зір і називається эмметропічним. При перетині променів позаду сітківки очі далекозорі (гіперметропічні), а при перетині променів перед сітківкою короткозорі (міопічні). Робота очей значною мірою визначається зміною кришталика, який володіє властивістю приймати форму, відповідну відстані, на якій знаходиться досліджуваний об'єкт.

Властивість кришталика створювати на сітківці чітке зображення розглянутого об'єкта, що знаходиться на різних відстанях від ока, називається акомодацією.

Внутрішня оболонка ока — сітківка — сприймаючий апарат. За анатомічною будовою вона складається з десяти шарів, найважливіший з яких — шар зорових клітин, що складається з світло - та кольоросприймаючих клітин — паличкових і колбочкових.

Рухи очних яблук можливі завдяки апарату, що складається з чотирьох прямих і двох косих м'язів. Скорочення окремих м'язів очей або їх груп забезпечують їх координовані рухи. Систематичне напруження м'язів очей при недотриманні правил гігієни зору може змінити форму очних яблук внаслідок розтягування оболонок і м'язів, що призводить до короткозорості та косоокості.

Великий вплив на нормальне формування зору в дитячому віці мають характер, тривалість та умови зорового навантаження. На думку проф. Е. С. Аветісова та інших авторів, частина дітей, особливо молодшого віку, мають слабку акомодацію і при надмірному зоровому навантаженні відчувають труднощі.

На підтвердження цієї теорії в даний час накопичено багато фактів. Так, у дітей з добре розвиненою стійкістю акомодації короткозорість під впливом навчальних занять у школі не настає. І навпаки, у малюків з поганою стійкістю акомодації частіше розвивається короткозорість (до 20%) вже на перших порах навчання у школі.

Хронометражні спостереження показують, що на заняттях 80,2% часу проходить з активною участю зору, тому в дитячому садку дуже важливий контроль за їх тривалістю і раціональною будовою. Встановлена тривалість занять — 20 хв для середньої і 25 хв для старшої груп — не відповідає функціональному стану організму дітей. При такому навантаженні у них, поряд з погіршенням окремих показників організму (пульсу, дихання, м'язової сили), спостерігається зниження і зорових функцій. Погіршення цих показників триває навіть після 10-хвилинної перерви.

Щодня повторюване зниження зорових функцій може сприяти розвитку зорових розладів. Перш за все це відноситься до логопедичного занять та занять з підготовки до письма, математики, малювання, які вимагають великого зорового напруження. Обмеження тривалості занять, пов'язаних з напругою акомодації ока, можна досягти при своєчасній зміні різних видів діяльності, не пов'язаних з напруженням зору (розповідання віршів, дидактичні ігри та ін). Чисто зорова робота не повинна перевищувати 5 – 10 хв у молодшій і 15 – 20 хв у середній і старшій групах. Якщо чому-небудь характер самого заняття неможливо змінити, треба обов'язково передбачити 2 – 3-хвилинну фізкультурну паузу. Несприятливим для зору є чергування однотипних за характером занять, коли перше і наступне за ним вимагають статичного і зорового напруження. Бажано, щоб друге заняття було пов'язане з руховою активністю, наприклад, з гімнастикою.

Ефективність 10-хвилинної перерви між двома заняттями можна підвищити, запропонувавши дітям по закінченні першого заняття підійти до вікна і протягом 2 – 3 хв дивитися в далину. Діти дивляться спочатку на зроблену на вікні мітку (чорну точку, маленького метелика або квітку, або що-небудь подібне) і потім в далину. Доцільно те ж саме повторити по закінченні другого заняття. Якщо проводити таку нескладну вправу щодня, це допоможе відновити рівень зорових функцій, тимчасове зниження яких під впливом занять неминуче. У кабінеті логопеда для тренування акомодації можна розмістити високо на стінах літери або малюнки та періодично рекомендувати дітям подивитися на них.

Тренуванню окорухових м'язів добре допомагає стеження поглядом за яскравим, невеликим предметом, що знаходиться в руках педагога. Предмет потрібно рухати повільно, щоб дитина до кінця простежила його рух. Предмет показується трохи вище очей дітей, які сидять попереду. За кольором він не повинен зливатися з навколишнім оточенням. Можна супроводжувати показ предмета яким-небудь ігровим сюжетом. Наприклад: колобок покотився спочатку вправо (зустрівся з вовком), потім вгору (зустрів зайця), вниз (зустрівся з ведмедем). Або: літак летить вгору, потім вниз, знову вгору, вниз, вліво, вгору, вправо, вниз і йде на посадку.

Сюди ж підходять і вправи на розвиток простежуючої функції ока з використанням готових «доріжок». Для цього на великому аркуші паперу, стіні або дошці зображують лінії, за якими діти повинні «пройти» певну дистанцію. Спочатку педагог допомагає дітям, використовуючи указку, потім вони виконують вправу самостійно, за словесною інструкцією. Демонстраційні картинки повинні бути великого розміру, з чітким контуром. Перед використанням слід оцінити наочний матеріал і при необхідності обвести зображення по контуру. Потрібно враховувати фони дошки і картинки — не допускати їх злиття, тобто на білій дошці не використовувати світлі картинки. Зелений фон заспокоює, оранжевий, навпаки, стимулює активність роботи сітківки. Бажано, щоб картинка для показу була в рамочці, а в ідеалі — об'ємною. Краще працювати на вертикальній поверхні, вранці і ввечері використовувати чорно - білі посібники, вдень — кольорові (для активізації роботи сітківки).

Профілактика зорових розладів на логопедичних заняттях

На етапі постановки і автоматизації ізольованої вимови звука можна використовувати «лабіринти» для розвитку окорухової функції. Вони являють собою замкнуту лінію у вигляді рибки, ялинки, їжачка, тобто контур якого-небудь предмета. Другий варіант лабіринту — дитина повинна «пройти» певну дистанцію. Наприклад: бджілка летить до свого вулика. Перший раз дитина «проходить» доріжку мовчки, стежачи очима; другий раз супроводжує рух звуком — бджола летить і голосно гуде: ж-ж-ж. В лабіринті можна зобразити будь-яку доріжку без картинок, об'ємні магніти або змінні картинки адаптувати до потрібної лексичної теми або звука.

Для автоматизації звука в складах використовуються вправи для розвитку простежуючої функції ока. Наприклад, маленька змійка хоче подружитися з голосними звуками. Вона повзе до них і співає свою пісеньку: с-с-с. Зустрівшись, вони вітаються: С — А, С — С — И і т. д. Цю гру можна організувати на дошці або столі.

Для автоматизації звука в словах використовуються альбоми, в яких картинки розташовані рядами зліва направо або розміщуються на дошці чи на столі вертикально, що змушує розробляти прямі м'язи ока.

Діти дуже люблять ігри типу «ходилки» або «бродилки». Можна брати готові ігри або використовувати набір картинок на певний звук, розташовуючи їх горизонтально або вертикально на столі. Прийшовши до фінішу, попросіть дитину ще раз назвати всі картинки по порядку, розвиваючи таким чином і окорухову функцію.

За таким же принципом можна проводити автоматизацію звука і у зв'язному мовленні. Для профілактики зорових розладів «корисні» розповіді за серією малюнків, опорними картинками, ланцюгові тексти. Тільки не забувайте пропонувати дитині простежити поглядом усю історію від початку до кінця.

При вивченні букв і навчанні дітей читанню застосовуються різні способи, що допомагають проводити профілактику дисграфії і дислексії та розвивають зорові функції. Наприклад: знайди однакові літери, неправильні літери, додай відсутні деталі букв, вгадай букву за фрагментом, «зашумлені» зображення літер. Зоровий пошук допомагає розвитку окорухових м'язів.

Після 15 – 20 хвилин зорової роботи проводиться спеціальна гімнастика — система спеціальних вправ для очей, спрямована на зміцнення і тренування окорухових м'язів, зняття зорової напруги. Під впливом систематично виконуваних вправ очі менше втомлюються, зорова працездатність підвищується, істотно покращується кровопостачання ока, що сприяє попередженню порушень зору і захворювань очей.

Як і будь-який вид гімнастики, вправи для очей можуть принести користь лише за умови їх правильного і регулярного виконання протягом тривалого часу. Навчившись знімати напруження, діти допомагають м'язам очей стати більш гнучкими, автоматично реагувати на необхідність зміни фокуса.

З малятами дошкільного віку бажано проводити зорову гімнастику в ігровій формі, супроводжувати віршами, музикою і т. д. Існують спеціальні віршовані тексти для зорової гімнастики, але можна, проявивши фантазію, використовувати власний супровід, або поєднати з проведенням фізкультхвилинки.

Таким чином, використання запропонованих прийомів та завданнь, допоможе вчителю-логопеду вирішити на своїх заняттях важливе завдання — профілактики зорових розладів у дітей.

Комплекси вправ для профілактики втомлюваності зору в ігровій формі

«Пограємося з мотрійками» (Дітям роздають мотрійки).

1. Подивіться, які гарні мотрійки прийшли до нас у гості, які в них хусточки. (Діти роздивляються 2—3 секунди). Погляньте, яка у мене мотрійка (2—3 се­кунди). А зараз знову подивіться на свою. (Повто­рити 4 рази).
2. Мотрійки у нас веселі, люблять стрибати, бігати. Ви за ними уважно стежте. (Вчитель-логопед рухає мотрійку вгору-вниз, вправо-вліво). Ось вона підскочи­ла вгору-вниз. Побігла праворуч, повернула ліво­руч. (Повторити 3 рази).
3. Мотрійки залюбки кружляють в хороводі. Вони підуть по колу, а ми будемо стежити тільки очима. (Повто­рити 3 рази в кожному напрямку).
4. Моя мотрійка дуже любить гратись у схованки. Ви зараз міцно заплющте очі, а вона сховається. Спро­буйте очима її знайти. (Вихователь ховає мотрійку. Повторити 4 рази).

«Далеко-близько»

Педагог називає предмет, а діти очима знаходять й визначають відстань до нього. (По­вторити 3 рази).

«Кирпатики»

Діти прикладають вказівний палець пра­вої руки до носа й по черзі кожним оком дивляться на кінчик носа. (Повторити 6 разів).

«Сонячні промінчики»

Сядьте на килим. Уявіть, що ви граєтеся на сонячній галявині. Вам весело і приємно. Со­нячні промінчики обгорнули ваше тіло.

Ось сонячні промінчики сіли вам на брови. Струсіть їх! А ось промінчики доторкнулися до ваших очей. Покліпай­те. Розплющуйте широко очі. Подивіться навкруги. Знай­діть, де сяє сонечко. Ой, яке воно яскраве! Як боляче очам! Швидко їх заплющте. Розплющіть очі і подивіться на свої пальчики. Станьте на коліна, підніміть угору руки. Поди­віться на кінчики пальців. Там угорі сяє сонечко. Воно зігрі­ває нас. Ой, як приємно! Усміхніться.

«Дощик»

Діти, сядьте на килим. Заплющте очі. Да­вайте послухаємо тишу.

Крапля раз, крапля два,

Дощик тихо накрапа,

Ось вже краплі поспішають,

Одна одну підганяють:

Крап, крап, крап...

Маленька краплинка впала вам на голівку. Ось ще од­на, ще... Вже все ваше тіло вкрилося краплинками. Ви відчуваєте приємну прохолоду. Розплющуйте очі. Поди­віться, де можна сховатися від дощу. Ні, немає від нього порятунку. Краплі заважають дивитися. Покліпайте очи­ма. Ось так. Зітріть пальчиками воду з повік. Зітріть доло­нями краплинки води з обличчя. Дощик вже закінчився. Визирнуло сонечко. Здійміть до нього руки: «Здрастуй, сонечко! Ми тобі раді!»

«На березі річки»

Діти, ляжте на килим. Заплющуйте очі. Уявіть, що ви на березі річки. Гріє сонечко, шумить вода. Вона торкається ваших ніг. Ви відчуваєте її дотик. Вона лоскоче вам п’яти. Усміхніться. Вам приємно. Ваше тіло розслаблене. Ніщо вам не заважає.

Розплющили очі. Присіли. Подивіться вдалечінь, аж за обрій. Там бачите маленький білий вітрильник. Він хита­ється на хвилях! Хитайтеся й ви. Покліпайте очима в такт хвилям. Як це гарно! А зараз зведіться на ноги. Підніміть вгору руки. Потягніться. Струсіть із себе пісок.

«Як розпускається мак»

Присядьте, нахиліть голову, тулуб до ніг. Ви сьогодні маленькі пуп’янки маку. Зараз вони закриті. Руки покладіть на голову. Заплющуйте очі.

Як же розпускається мак?

Рано-вранці серед сивого листя гойдається великий зе­лений пуп'янок. І раптом він тріснув. Зелені стулки розсу­ваються, між ними проглядає рожева смужка. Підніміть тулуб, голову. Смужка ширшає, ширшає... Вона починає оживати, пахнути, розправлятися. Розкиньте руки в сто­рони. Розплющуйте очі. Ось уже вогняна чаша розкрила­ся на стеблині. Всередині неї лежить чорна вуглинка. Під­ведіться на ноги. Закліпайте очима. Засяяла вогняна чаша. Боязко брати її до рук.

"Кошенята”. Сядьте, діти, на килим і послухайте загадку:

Хто з хвостиком і з вушками?

У кого лапки з подушками?

Як ступа ніхто не чує.

Тихо крадучись полює.    (Кицька)

Ви сьогодні не малята, ви сьогодні кошенята. Всі лягли на килимок і зігнулись у клубок. Оченята заплющуйте і негайно засинайте. Тихо, тихо навкруги. Сплять малесенькі клубки.

Десь почувся стукіт, шум. Швидко очі розплющуйте і довкола позирайте. Стали швидко на коліна. Підніміть го­лівку вгору, опустіть її додолу. Поверніть її наліво, повер­ніть її направо, швидко кліпайте очима. Подивіться вгору- вниз, вліво-вправо. Де сховалось мишеня? Ні його ніде нема. Швидко встаньте із колін. Потягніться. Усміхніться.

«Зайченята»

Ви сьогодні маленькі зайченята. Скрізь у зайця вороги. Всіх на світі він боїться. Сядьте на край стільчика. Опустіть голову і тулуб униз. Руки покладіть на голову. Очі заплю­щені. Ой, як страшно! Десь там ходить сірий вовк. Підні­міть голівку. Подивіться навкруги. Швиденько кліпайте очи­ма. Знов опустіть голову. Заплющуйте очі. Розплющуйте очі. Подивіться навкруги кожним оком по черзі. Підніміться зі стільчика. Потягніться. Поставте одне вушко, друге. (Поставити по черзі руки над головою). Послухайте, де хо­дить вовк. Ось він. Близько. Швиденько сховалися за стіль­чики. Заплющили очі. Боязко. Розплющили очі. Подиви­лись довкола. Нема вовка. Десь пішов. Підніміться. Весело пострибали. Як добре, що вовк на знайшов зайченят!