Організація  слухомовленнєвої реабілітації дітей з кохлеарною імплантацією

Багатоканальна кохлеарна імплантація – новий спосіб покращення слухового сприймання дітей та дорослих з різними порушеннями слуху, що дозволяє повноцінно інтегрувати глухих в середовище чуючих людей. Хірургічна операція забезпечує сприймання звукової інформації засобом електричної стимуляції збережених волокон слухового нерву.

В Україні операції з кохлеарної імплантації проводяться в Києві, Харкові, Дніпропетровську. Система заходів  пов’язаних з  кохлеарною  імплантацією, включає в себе необхідне комплексне діагностичне обстеження, а потім післяопераційну слухомовленнєву реабілітацію – це довготривалий та трудомісткий етап, ефективність якого залежить від багатьох факторів: віку та індивідуальних особливостей дитини, терміну втрати слуху, інтервалу часу між втратою слуху та кохлеарною імплантацією.

В центрах слухомовленнєвої реабілітації (НВП «Вабос» м.Київ, «Отофоніка» м.Львів) організована робота по слухомовленнєвій реабілітації, налаштування процесора кохлеарного імпланту та регулярне консультування спеціалістів та батьків. Важливу роль в успішній реабілітації дітей з кохлеарними імплантати відіграє організація цього процесу на місці проживання та навчання дітей. Для цього в дитячих дошкільних закладах створені групи для дітей з порушенням мовлення та порушенням слуху де вихователі та вчителі – дефектологи, логопеди організовують навчання дітей. Тому забезпечення інформацією по проблемі реабілітації дітей даної категорії сьогодні – одна з важливих умов для поширення цього високотехнологічного методу в інших містах.

За останні роки в Україні збільшилась кількість дітей, які користуються кохлеарними імплантати для  корекції слухової функції та вимови.

Спеціалісти в організації допомоги таким дітям в більшості випадків використовують рекомендації, які батьки отримали після чергового курсу реабілітації в центрах слухомовленнєвої реабілітації, які знаходяться у містах де проводяться операції з кохлеарної імплантації. Система спеціального навчання не може надати навчання в спеціальних групах для дітей цієї категорії, але має можливість надавати альтернативну допомогу логопедам, дефектологам, які володіють методиками та технологіями розвитку мови та слуху після кохлеарної імплантації.

Робота з дітьми з кохлеарними імплантати та їх батьками проводиться за такими напрямками:

• Обстеження дітей з ціллю виявлення їхніх можливостей;
• Консультування батьків та педагогів з питань навчання та виховання;
• Організація корекційно – розвивальних занять;
• Засідання психолого – медико – педагогічної комісії з ціллю визначення програми навчання дітей та типу навчального закладу.

Діагностичний матеріал для виявлення актуального рівня розвитку пізнавальних процесів підбирається індивідуально для кожної дитини в залежності від її віку та тривалості користування кохлеарним  імплантом. Для виявлення рівня розвитку психічних процесів приміняють стандартизовані методики, ефективність яких висока як на вербальному рівні так і на невербальному рівні. Рівень мовного розвитку виявляється за допомогою спостереження, спільної практичної діяльності, бесіди з дитиною.                                        

Для  успішного формування та розвитку мовної діяльності ефективне застосування методики психолінгвістичного обстеження порушень мови Р. І. Лалаєвої, на основі якого планується та організовується корекційно – розвивальна  допомога дітям  даної категорії.

При розробці програми навчання та виховання, визначення типу навчального закладу для таких дітей необхідно врахувати їх психофізичні можливості. Тим не менше, незалежно від рекомендованої програми  обов’язковими повинні бути систематичні заняття з розвитку слухового сприймання, формування мовлення, корекції звуковимови. Цю роботу виконують сурдопедагог, дефектолог, логопед.

 Після кохлеарної імплантації для слухового та мовного розвитку дітей необхідна спеціально організована діяльність, що враховує особливості спілкування з ними, а саме:

• Знаходитися зі сторони імплантат або перед ним , говорити повільніше , чітко артикулюючи , повторюючи ключові слова , фрази ,якщо дитина незрозуміла сказаного;
• Стимулювати любі вокалізації та намагання говорити, навчати розрізняти при парному порівнянні та впізнавати окремі звуки мови , постійно закріплювати сформовані навички впізнавання слів та речень , співвідносячи з їх значенням;
• В вільній діяльності постійно притягувати увагу дитини до оточуючих звуків та мови, повторювати почутий звук з дитиною , навчати співвідносити звук  з предметом що його відтворює або дією.

При організації роботи з дітьми цієї категорії слід створювати оптимальні умови для розвитку слуху та мови: дитина повинна постійно носити кохлеарний імплант, його процесор повинен бути добре налаштований. Якщо дитина відмовляється носити КІ, лякається гучних звуків, слід зменшити підсилення, слідкувати за увагою, інтересами та можливостями дитини, розвиваючи її вміння слухати та впізнавати звуки та мову, заохочуючи досягнення дитини.

Цілеспрямовані заняття з сурдопедагогом, логопедом, дефектологом дозволяють швидше привити навички, які гірше розвиваються звичайних ситуаціях. Найкращої результативності корекційно – розвивальної роботи ми досягаємо за допомогою індивідуальної форми роботи на заняттях.

Розвиток слухового сприймання та мови (особливо її комунікативної функції) дозволяє збільшити об’єм уявлень про оточуючий світ, розширювати кругозір дітей, розвивати психічні процеси. При роботі з дітьми, слухова функція яких корегується КІ, допустиме використання методів розроблених для слабочуючих дітей.

Ефективність розвитку слухового сприймання дітей з кохлеарними імплантати багато в чому залежить від активності батьків, їх відповідальності та усвідомленості, регулярності вправ в повсякденних умовах. В цьому і заключається успішність кохлеарної імплантації.

Якщо спеціалізована допомога по розвитку слухового сприймання та вимові не проводиться інтенсивно на протязі перших двох років, то діти, добре чуючи звуки оточуючого світу, залишаються безмовними (неговорючими як і до кохлеарної імплантації ), їх мова не забезпечує функцію комунікації.